вівторок, 9 грудня 2008 р.
четвер, 4 грудня 2008 р.
Наша реальність сьогодні
“Сучасна дитина приходить до школи із величезними потенційними можливостями, але щоб вони перетворилися у реальні сили, особистісні властивості, потрібен цілеспрямований педагогічний процес, який виховує, навчає, формує, розвиває”.
Януш КорчакШкола є чи не найголовнішою частиною формування людини як особистості. Саме в школі ми дізнаємось про оточуючий світ, про суспільство; в школі ми знаходимо перших товаришів та однодумців, вперше закохуємось… Ось ці спогади найчастіше асоціюються у випускників із школою.
Все менш актуальним на сьогодні є вислів:
«Школа – твій дім, люби і знай свій дім! Для тебе є місце в нім!» Школярів цього десятиліття вже не захоплюють ці слова, вони не викликають в них ніяких емоцій… Школа сьогодення для більшості є камерою тортур, куди примушують ходити батьки. Чому ж виникає таке нестримне бажання не відвідувати школу? Може це вина батьків, а може й педагогів?
Найбільшою проблемою наших днів є відносини, стосунки між старшим і молодшим поколінням. Ця проблема є вічною, адже, ми, діти, виросли в іншу епоху, виховувалися на інших традиціях, спілкувалися зовсім з іншими людьми. Проблема старші-молодші найкраще відображається у школі між самими учнями та між вчителем-учнем. Але все ж знаходяться і учні, і педагоги, які добре розуміються. Просто головне знайти той контакт, «впіймати ту хвилю», що захована в кожній людині. Головний вчитель – це людина , що працює з невеликою групою дітей та є їх другом та однодумцем” – ось одна з ключових позицій успіху у вихованні дітей. Справжній вчитель повинен проводити не тільки уроки в класі, де учень по одну сторону, а вчитель по іншу, а й контактувати з учнем поза уроком, поза класом. Тобто, наголошується на тому, що у вчителя та учня повинен бути духовний зв’язок.
У стосунках між учнем і вчителем можна виділити як і позитивні сторони, так і негативні.
ПОЗИТИВ:
þ Наші педагоги мають чудове почуття гумору та є гарними співрозмовниками;
þ Учителі мають більший життєвий досвід (що і є найбільшою їхньою перевагою), тому вони можуть підказати або дати пораду у якійсь заплутаній чи складній життєвій ситуації. Але все ж треба зважати і на свою думку;
þ Як відомо, дитина має нестандартне мислення (воно ще в неї не спрямоване в одну сторону як у дорослих), тому своєю однією фразою чи думкою може наштовхнути вчителя на щось нове;
þ Педагог насамперед є нашим наставником, який намагається нам донести якусь нову інформацію на уроці; нерідко, коли вчитель може наштовхнути учня на правильну дорогу в житті, підказати у виборі професії;
þ Вчителі (особливо більш молодшого віку) можуть стати нашими незамінними старшими друзями, яким можна висвітлити всі свої найболючіші проблеми та просто відверто поговорити. Тобто, в цьому випадку учитель може стати нашим психологом.
НЕГАТИВ:
ý Вчителі іноді мають своїх улюбленців, та не завжди звертають увагу на інших дітей;
ý Навчання і виховання, педагогічний процес, в цілому внаслідок свого соціального призначення завжди несуть у собі елементи примусу. Цим можна завдати непоправної шкоди її розвиткові та своєчасному ставленню як людини, як особистості. Однак присилувати, підкоряти дитину своїй волі - означає не досягти бажаного результату;
ý Діти мають право на власну думку, і навіть на протест. Тому з боку вчителя є важливим вислухати твердження учня, і зразу не піддавати його негативній критиці;
ý Процес навчання і виховання, це як застібка-змійка на куртці: обидві сторони застібаються одночасно і кріпко неквапливим рухом замка – творчої думки. Нерідко змійка замка містить вигини;
ý Погані відносини учня з іншими можуть бути наслідком несформованого вчителем дружнього колективу;
ý Незнання вчителем методів проведення уроку.
Звичайно, всі ці негативні риси потребують розв’язання:
Ÿ Між вчителем і учнем повинна існувати з’єднуюча думка. Якою ж вона повинна бути? Людяним, життєвим, в чому б це не виявлялось, треба забезпечувати безвідмовну роботу “застібки-змійки”. Вчитель в основному несе на урок книгу, учні – життя. Стати ближче до учнів, зрозуміти і виразити їх бажання - означає наблизитись до життя, через книгу укріпити з учнями, тобто з життям, надійний зв’язок. Мистецтво спілкування полягає в гнучкому сполученні навчального і життєвого в контактах зі школярами. Знання виключно навколо книги і лише на її основі у великої кількості учнів не знайдуть відгуку в учнів. Книга книгу приведе до тупика, якщо випадає життєва основа;
Ÿ Особистості створюють колектив, а колектив виховує особистості, які перетворюють вигляд колективу. Колектив повинен бути вільним, творчим, духовно об’єднаним, не насильницьким. Колектив - спосіб виховання у дитини почуття любові і співчуття;
Ÿ Найбільш ранньою класифікацією методів навчання є їх поділ на методи роботи вчителя (наприклад, розповідь, пояснення) і методи роботи учнів (вправи, самостійна робота). Поширеною також є класифікація методів навчання за джерелами отриманих знань. У відповідності до такого підходу можна віділити:
ØСловесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, коментоване читання тексту підручника)
ØНаочні методи (метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження)
ØПрактичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи)
ØПроблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)
ØІндуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня - сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
За останні кілька десятиліть значно зросли обсяги інформації, якими має оперувати кожен член суспільства, через це, очевидно, найважливіше тепер не просто ознайомити людину з певними фактами, знанням, продуктами людського духу, а навчити її мислити, структурувати інформацію і обирати її не хаотично, а цілеспрямовано. Ще дуже важливо розвивати в людини гнучкість розуму і дисципліну розумових процесів. Бо тільки тоді людина може відкрити щось нове, до того незнане, якщо вона буде правдиво і критично підходити до кожної з ланок в своїх ланцюжках міркування.
учениці ІІІ-Б курсу
Смілянського природничо-
математичного ліцею
Олексенко Ганна,
Стрембіцька Анастасія
Все менш актуальним на сьогодні є вислів:
«Школа – твій дім, люби і знай свій дім! Для тебе є місце в нім!» Школярів цього десятиліття вже не захоплюють ці слова, вони не викликають в них ніяких емоцій… Школа сьогодення для більшості є камерою тортур, куди примушують ходити батьки. Чому ж виникає таке нестримне бажання не відвідувати школу? Може це вина батьків, а може й педагогів?
Найбільшою проблемою наших днів є відносини, стосунки між старшим і молодшим поколінням. Ця проблема є вічною, адже, ми, діти, виросли в іншу епоху, виховувалися на інших традиціях, спілкувалися зовсім з іншими людьми. Проблема старші-молодші найкраще відображається у школі між самими учнями та між вчителем-учнем. Але все ж знаходяться і учні, і педагоги, які добре розуміються. Просто головне знайти той контакт, «впіймати ту хвилю», що захована в кожній людині. Головний вчитель – це людина , що працює з невеликою групою дітей та є їх другом та однодумцем” – ось одна з ключових позицій успіху у вихованні дітей. Справжній вчитель повинен проводити не тільки уроки в класі, де учень по одну сторону, а вчитель по іншу, а й контактувати з учнем поза уроком, поза класом. Тобто, наголошується на тому, що у вчителя та учня повинен бути духовний зв’язок.
У стосунках між учнем і вчителем можна виділити як і позитивні сторони, так і негативні.
ПОЗИТИВ:
þ Наші педагоги мають чудове почуття гумору та є гарними співрозмовниками;
þ Учителі мають більший життєвий досвід (що і є найбільшою їхньою перевагою), тому вони можуть підказати або дати пораду у якійсь заплутаній чи складній життєвій ситуації. Але все ж треба зважати і на свою думку;
þ Як відомо, дитина має нестандартне мислення (воно ще в неї не спрямоване в одну сторону як у дорослих), тому своєю однією фразою чи думкою може наштовхнути вчителя на щось нове;
þ Педагог насамперед є нашим наставником, який намагається нам донести якусь нову інформацію на уроці; нерідко, коли вчитель може наштовхнути учня на правильну дорогу в житті, підказати у виборі професії;
þ Вчителі (особливо більш молодшого віку) можуть стати нашими незамінними старшими друзями, яким можна висвітлити всі свої найболючіші проблеми та просто відверто поговорити. Тобто, в цьому випадку учитель може стати нашим психологом.
НЕГАТИВ:
ý Вчителі іноді мають своїх улюбленців, та не завжди звертають увагу на інших дітей;
ý Навчання і виховання, педагогічний процес, в цілому внаслідок свого соціального призначення завжди несуть у собі елементи примусу. Цим можна завдати непоправної шкоди її розвиткові та своєчасному ставленню як людини, як особистості. Однак присилувати, підкоряти дитину своїй волі - означає не досягти бажаного результату;
ý Діти мають право на власну думку, і навіть на протест. Тому з боку вчителя є важливим вислухати твердження учня, і зразу не піддавати його негативній критиці;
ý Процес навчання і виховання, це як застібка-змійка на куртці: обидві сторони застібаються одночасно і кріпко неквапливим рухом замка – творчої думки. Нерідко змійка замка містить вигини;
ý Погані відносини учня з іншими можуть бути наслідком несформованого вчителем дружнього колективу;
ý Незнання вчителем методів проведення уроку.
Звичайно, всі ці негативні риси потребують розв’язання:
Ÿ Між вчителем і учнем повинна існувати з’єднуюча думка. Якою ж вона повинна бути? Людяним, життєвим, в чому б це не виявлялось, треба забезпечувати безвідмовну роботу “застібки-змійки”. Вчитель в основному несе на урок книгу, учні – життя. Стати ближче до учнів, зрозуміти і виразити їх бажання - означає наблизитись до життя, через книгу укріпити з учнями, тобто з життям, надійний зв’язок. Мистецтво спілкування полягає в гнучкому сполученні навчального і життєвого в контактах зі школярами. Знання виключно навколо книги і лише на її основі у великої кількості учнів не знайдуть відгуку в учнів. Книга книгу приведе до тупика, якщо випадає життєва основа;
Ÿ Особистості створюють колектив, а колектив виховує особистості, які перетворюють вигляд колективу. Колектив повинен бути вільним, творчим, духовно об’єднаним, не насильницьким. Колектив - спосіб виховання у дитини почуття любові і співчуття;
Ÿ Найбільш ранньою класифікацією методів навчання є їх поділ на методи роботи вчителя (наприклад, розповідь, пояснення) і методи роботи учнів (вправи, самостійна робота). Поширеною також є класифікація методів навчання за джерелами отриманих знань. У відповідності до такого підходу можна віділити:
ØСловесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, коментоване читання тексту підручника)
ØНаочні методи (метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження)
ØПрактичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи)
ØПроблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)
ØІндуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня - сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
За останні кілька десятиліть значно зросли обсяги інформації, якими має оперувати кожен член суспільства, через це, очевидно, найважливіше тепер не просто ознайомити людину з певними фактами, знанням, продуктами людського духу, а навчити її мислити, структурувати інформацію і обирати її не хаотично, а цілеспрямовано. Ще дуже важливо розвивати в людини гнучкість розуму і дисципліну розумових процесів. Бо тільки тоді людина може відкрити щось нове, до того незнане, якщо вона буде правдиво і критично підходити до кожної з ланок в своїх ланцюжках міркування.
учениці ІІІ-Б курсу
Смілянського природничо-
математичного ліцею
Олексенко Ганна,
Стрембіцька Анастасія
четвер, 30 жовтня 2008 р.
Ми вже працюємо...
Перші кроки...
Вітаю усіх учасників проекту!!!!!
Сподіваюся на плідну співпрацю!!!
Адже ми самі творимо світ для майбутнього покоління!!!
Сподіваюся на плідну співпрацю!!!
Адже ми самі творимо світ для майбутнього покоління!!!
Підписатися на:
Дописи (Atom)
