четвер, 4 грудня 2008 р.

Наша реальність сьогодні


“Сучасна дитина приходить до школи із величезними потенційними можливостями, але щоб вони перетворилися у реальні сили, особистісні властивості, потрібен цілеспрямований педагогічний процес, який виховує, навчає, формує, розвиває”.
Януш Корчак

Школа є чи не найголовнішою частиною формування людини як особистості. Саме в школі ми дізнаємось про оточуючий світ, про суспільство; в школі ми знаходимо перших товаришів та однодумців, вперше закохуємось… Ось ці спогади найчастіше асоціюються у випускників із школою.
Все менш актуальним на сьогодні є вислів:
«Школа – твій дім, люби і знай свій дім! Для тебе є місце в нім!» Школярів цього десятиліття вже не захоплюють ці слова, вони не викликають в них ніяких емоцій… Школа сьогодення для більшості є камерою тортур, куди примушують ходити батьки. Чому ж виникає таке нестримне бажання не відвідувати школу? Може це вина батьків, а може й педагогів?
Найбільшою проблемою наших днів є відносини, стосунки між старшим і молодшим поколінням. Ця проблема є вічною, адже, ми, діти, виросли в іншу епоху, виховувалися на інших традиціях, спілкувалися зовсім з іншими людьми. Проблема старші-молодші найкраще відображається у школі між самими учнями та між вчителем-учнем. Але все ж знаходяться і учні, і педагоги, які добре розуміються. Просто головне знайти той контакт, «впіймати ту хвилю», що захована в кожній людині. Головний вчитель – це людина , що працює з невеликою групою дітей та є їх другом та однодумцем” – ось одна з ключових позицій успіху у вихованні дітей. Справжній вчитель повинен проводити не тільки уроки в класі, де учень по одну сторону, а вчитель по іншу, а й контактувати з учнем поза уроком, поза класом. Тобто, наголошується на тому, що у вчителя та учня повинен бути духовний зв’язок.
У стосунках між учнем і вчителем можна виділити як і позитивні сторони, так і негативні.
ПОЗИТИВ:
þ Наші педагоги мають чудове почуття гумору та є гарними співрозмовниками;
þ Учителі мають більший життєвий досвід (що і є найбільшою їхньою перевагою), тому вони можуть підказати або дати пораду у якійсь заплутаній чи складній життєвій ситуації. Але все ж треба зважати і на свою думку;
þ Як відомо, дитина має нестандартне мислення (воно ще в неї не спрямоване в одну сторону як у дорослих), тому своєю однією фразою чи думкою може наштовхнути вчителя на щось нове;
þ Педагог насамперед є нашим наставником, який намагається нам донести якусь нову інформацію на уроці; нерідко, коли вчитель може наштовхнути учня на правильну дорогу в житті, підказати у виборі професії;
þ Вчителі (особливо більш молодшого віку) можуть стати нашими незамінними старшими друзями, яким можна висвітлити всі свої найболючіші проблеми та просто відверто поговорити. Тобто, в цьому випадку учитель може стати нашим психологом.
НЕГАТИВ:
ý Вчителі іноді мають своїх улюбленців, та не завжди звертають увагу на інших дітей;
ý Навчання і виховання, педагогічний процес, в цілому внаслідок свого соціального призначення завжди несуть у собі елементи примусу. Цим можна завдати непоправної шкоди її розвиткові та своєчасному ставленню як людини, як особистості. Однак присилувати, підкоряти дитину своїй волі - означає не досягти бажаного результату;
ý Діти мають право на власну думку, і навіть на протест. Тому з боку вчителя є важливим вислухати твердження учня, і зразу не піддавати його негативній критиці;
ý Процес навчання і виховання, це як застібка-змійка на куртці: обидві сторони застібаються одночасно і кріпко неквапливим рухом замка – творчої думки. Нерідко змійка замка містить вигини;
ý Погані відносини учня з іншими можуть бути наслідком несформованого вчителем дружнього колективу;
ý Незнання вчителем методів проведення уроку.

Звичайно, всі ці негативні риси потребують розв’язання:
Ÿ Між вчителем і учнем повинна існувати з’єднуюча думка. Якою ж вона повинна бути? Людяним, життєвим, в чому б це не виявлялось, треба забезпечувати безвідмовну роботу “застібки-змійки”. Вчитель в основному несе на урок книгу, учні – життя. Стати ближче до учнів, зрозуміти і виразити їх бажання - означає наблизитись до життя, через книгу укріпити з учнями, тобто з життям, надійний зв’язок. Мистецтво спілкування полягає в гнучкому сполученні навчального і життєвого в контактах зі школярами. Знання виключно навколо книги і лише на її основі у великої кількості учнів не знайдуть відгуку в учнів. Книга книгу приведе до тупика, якщо випадає життєва основа;
Ÿ Особистості створюють колектив, а колектив виховує особистості, які перетворюють вигляд колективу. Колектив повинен бути вільним, творчим, духовно об’єднаним, не насильницьким. Колектив - спосіб виховання у дитини почуття любові і співчуття;
Ÿ Найбільш ранньою класифікацією методів навчання є їх поділ на методи роботи вчителя (наприклад, розповідь, пояснення) і методи роботи учнів (вправи, самостійна робота). Поширеною також є класифікація методів навчання за джерелами отриманих знань. У відповідності до такого підходу можна віділити:

ØСловесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, коментоване читання тексту підручника)
ØНаочні методи (метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження)
ØПрактичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи)
ØПроблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)
ØІндуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня - сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).

За останні кілька десятиліть значно зросли обсяги інформації, якими має оперувати кожен член суспільства, через це, очевидно, найважливіше тепер не просто ознайомити людину з певними фактами, знанням, продуктами людського духу, а навчити її мислити, структурувати інформацію і обирати її не хаотично, а цілеспрямовано. Ще дуже важливо розвивати в людини гнучкість розуму і дисципліну розумових процесів. Бо тільки тоді людина може відкрити щось нове, до того незнане, якщо вона буде правдиво і критично підходити до кожної з ланок в своїх ланцюжках міркування.

учениці ІІІ-Б курсу
Смілянського природничо-
математичного ліцею
Олексенко Ганна,
Стрембіцька Анастасія